Людям з особливими потребами необхідна особлива їжа без глютену – таких продуктів українські виробники випускають катастрофічно мало. За словами киянки Олени Тронько, в Україні є лише кілька виробників, які випускають продукцію «глютен фрі». Разом з кількома однодумцями Олена вирішила виправити цю ситуацію і відкрити власну справу – випікати хліб і солодощі безпечні для людей з особливими потребами. 

– Чи отримала вже назву ваша ініціатива?

– Наш проект називається «Джонатан Лівінгстон-безглютенова пекарня». На сьогоднішній день ми себе позиціонуємо, як соціальний стартап з розробленим бізнес-планом і лінійкою продукції. Ми збираємося випускати і безглютенову випічку, і безглютенові солодощі.

Це не буде класична пекарня. Ми плануємо відкрити кав’ярню нового покоління з міні пекарнею, з інклюзивним простором, комфортним для людей з будь-якими обмеженнями – в їжі або пересуванні. З окремою локацією для годування грудних дітей, вимірювання тиску або рівня цукру в крові, з можливістю безпечного проведення інсулінотерапії для компенсації з’їдених вуглеводів.

Вся продукція буде адаптована під потреби діток і дорослих з цукровим діабетом, а також з харчовими алергіями. Для цього ми створюємо меню-конструктор, з якого можна зібрати одну і ту ж страву з різних інгредієнтів, з урахуванням індивідуальних потреб наших гостей.

Зараз ми знаходимося в пошуках інвесторів для того, щоб отримати доступ до гарної кухні, аби перебратися в приміщення, яке відповідатиме всім нормам НАССР, інклюзії та безбар’єрності.

– Що першим почнете виготовляти після запуску виробництва?

– Хліб. Це те, що необхідно в першу чергу, аби дитина росла, розвивалася, отримувала свої безпечні вуглеводи в необхідній кількості.

Безглютенові солодощі виробляють деякі кав’ярні. Але солодощі – це не для кожного дня. Наша головна мета: щоб у всіх наших лікарнях, санаторіях і пологових будинках, реанімаціях, школах і дитсадках був доступний безглютеновий хліб для всіх, хто має потребу в цьому.

Через те, що немає необхідного харчування, дитина не може поїхати в санаторій, дитячий табір. Дитина потрапляє до реанімації – їй там нічого їсти. Жінка не може лягти до пологового будинку – належне харчування відсутнє.

Виходить, що в громадських місцях просто немає необхідного харчування.

Останньою краплею для мене стали слова моєї дочки, з діагнозом «цукровий діабет» вона знаходиться на постійній безглютенової дієті: «мама я не хочу жити в цій країні – мені тут нема чого їсти».

Так і почалося наше виробництво. Ми вирішили не шукати нову країну, де така їжа є, а міняти свою.

– В Україні багато таких «безглютенових» виробників?

– На сьогоднішній день зареєстровано як «глютен фрі» лише 2 виробники. Та й ті лише виробники борошна, але не кінцевих продуктів.

Ми, щойно запустимо своє автономне виробництво, подамо пакет документів на сертифікацію «глютен фрі». Офіційно, з перекресленим колоском – це наша велика мрія. Зараз через коронакризу запуск виробництва і пошук приміщення були відкладені.

Але ми знайшли і в цьому позитивні моменти. Створили аккаунт для спілкування з нашою цільовою аудиторією. Ми вирішили присвятити цей час освітньому процесу – з одного боку ми самі відвідували різні курси з ведення соціального бізнесу, з іншого – розповідаємо всім, що таке «соціальне підприємство», чому діток з особливими потребами в харчуванні необхідно підтримувати. Паралельно з цим ми розробили лінійку продукції. У нас є хліб без глютену, бургери, піца, мафіни і навіть брауні.

Підлітки хочуть їсти як всі. Вони не хочуть відрізнятися від однолітків. Тому у нас така ж піца, така ж булочка для бургера … але всі вони безпечні для тих діток, у яких спеціальне харчування.

– Чи багато в Україні людей, яким необхідне таке спеціальне харчування?

– Не можу сказати щодо всієї України. У нас є статистичні дані лише по Києву.

Людей з діабетом тільки другого типу в столиці більше 15 тисяч. Кожен 10-й діабетик знаходиться на рекомендованій «глютен фрі» дієті.

– І все ж, не дає спокою назва вашого проекту. Друга частина «безглютеновая пекарня» – це зрозуміло, але чому Джонатан Лівінгстон?

– Джонатан Лівінгстон – ім’я головного героя в оповіданні американського письменника Річарда Баха. Нам близькі по духу цілі, які ставив перед собою Джонатан: він розірвав всі шаблони і стереотипи в своєму суспільстві і завдяки працьовитості та наполегливості досяг своєї мети.

Ми теж хочемо спростувати стереотипи, що існують в нашому суспільстві та довести всім, що діти і підлітки з інвалідністю так само талановиті, неординарні і повноцінні, як і всі інші. Їм просто треба в цьому трішки допомогти.